Поради батькам «Тривожність дітей. До чого вона може призвести»

 

Поради батькам «Тривожність дітей. До чого вона може призвести»

Шановні батьки, будьте уважними до своїх дітей!
Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальність, особлива і неповторна

Тривожність — це індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється в підвищеній схильності почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій, у тому числі тих, які взагалі не можуть викликати тривоги.

Як розпізнати тривожних дітей?

   1. Їх відрізняє надмірне хвилювання, при чому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття.

2. Часто вони очікують найгіршого.

3. Діти відчувають себе безпорадними, остерігаються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності.

4. У них високі вимоги до себе, вони надто самокритичні.

5. Рівень їх самооцінки низький, такі діти насправді думають, що гірші інших у всьому, що вони негарні, нерозумні, незграбні.

6. Вони шукають підтримки, схвалення від дорослих у всіх справах.

7. Постійно хвилюються.

8. Важко концентрують увагу на чомусь.

9. М`язове порушення (наприклад, в області обличчя, шиї).

10. Роздратованість.

11. Порушення сну.

  

  Тривожні діти почуваються безпомічними, бояться розпочинати нові види діяльності, мають незначний досвід спілкування порівняно з однолітками. Як наслідок — рівень самооцінки дитини знижується. Для них характерними є також і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль, запаморочення, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих; під час проявів тривожності вони часто відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у ногах, прискорене серцебиття. Як правило, тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відверто, а іноді навіть приховують їх.

Чому дитина стає тривожною?

     Рівень тривожності дитини багато в чому залежить від тривожності дорослих, які її оточують: висока тривожність педагога або батьків передається дитині.
    Тривожність дітей може підвищуватися і в тому разі, якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним становищем тощо.

Причинами тривожності та пасивності можуть бути:

• неуважність батьків,

• напружені емоційні обставини вдома,

• суперечливі вимоги дорослих, а також дитячі страхи. — відсутність у дітей відчуття фізичної безпеки;

• відкидання і ворожість, що демонструються дорослими;

• дитина, як дзеркало, відображає батьківські тривоги;

• до дитини пред’являються завищені вимоги;

• авторитарний стиль спілкування дорослого з дитиною;

• негнучка, догматична система виховання;

• несприятливі мікросоціальної та побутові умови;

• протиріччя між високими домаганнями, викликаними захвалювання і реальними можливостями дітей.

Наслідком збільшення тривожності у дитини є зниження рівня її самооцінки, яке, у свою чергу, спричиняє зниження навчальних досягнень, закріплення неуспіху. Непевність у собі викликає в дитини бажання бездумно дотримувати вказівок дорослого, пасивність, формальне засвоєння здобутих знань, острах виявити будь-яку ініціативу.

Як краще спілкуватись з тривожною дитиною?

• Звісно, усім дорослим відомо, що не можна порівнювати дітей одне з одним.

• Крім цього, під час виховання таких дітей бажано уникати будь-яких змагань і видів діяльності, умовами яких є порівняння досягнень одних дітей із досягненнями інших. У ситуації з тривожною дитиною краще порівняти досягнення дитини з її ж результатами, які було отримано, наприклад, тиждень тому. Навіть якщо дитина зовсім не впорається із завданням, у жодному разі не можна говорити, що вона виконала його гірше за решту дітей.

• Виховуючи тривожних дітей, не рекомендується також робити щось таке, що передбачає врахування швидкості;

• не можна підганяти та квапити їх;

• необхідно, як ми вже згадували, уникати змагальних моментів під час повсякденної діяльності та ігор.

• Включення дитини в будь-яку нову ситуацію повинно відбуватися поступово, починаючи з поетапного знайомства з людьми, повідомлення правил, умов, звикання до приміщення та ін.

• Важливо хвалити таких дітей навіть за незначні успіхи, відзначати їх у присутності інших людей — це підвищує самооцінку тривожної дитини. Похвала обов’язково повинна бути щирою, тому що діти гостро реагують на фальш; дитина обов’язково повинна знати, за що її похвалили.

• Намагайтеся робити дитині якнайменше зауважень. Будьте послідовними у своїх діях, не забороняйте дитині без будь-яких причин те, що дозволяли їй раніше.

Як підвищити самооцінку дитини?

• Безумовно приймати її.

• Активно слухати її переживання і потреби.

• Бувати разом (читати, грати, займатися).

• Не втручатися в її заняття, з якими вона справляється.

• Допомагати, коли просить.

• Підтримувати її успіхи.

• Ділитися своїми відчуттями (довіряти).

• Конструктивно вирішувати конфлікти.

• Використовувати в повсякденному спілкуванні привітні фрази. Наприклад: «Мені добре з тобою, я рада тебе бачити…», «Добре, що ти прийшов…», «Мені подобається, як ти…», «Я по тобі скучила…», «Ти, звичайно, справишся…», «Як добре, що ти у нас є».

• Обіймати не менше чотирьох, а краще по 8 разів на день.