Поради
батькам «Тривожність дітей. До чого вона може призвести»
Шановні батьки, будьте уважними до своїх
дітей!
Пам’ятайте, що кожна дитина – індивідуальність, особлива і неповторна
Тривожність — це
індивідуальна психологічна особливість, яка виявляється в підвищеній схильності
почуватися занепокоєним за будь-яких життєвих ситуацій, у тому числі тих, які
взагалі не можуть викликати тривоги.
Як розпізнати тривожних дітей?
1. Їх відрізняє
надмірне хвилювання, при чому іноді вони бояться не самої події, а її
передчуття.
2. Часто вони очікують найгіршого.
3. Діти відчувають себе безпорадними,
остерігаються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності.
4. У них високі вимоги до себе, вони
надто самокритичні.
5. Рівень їх самооцінки низький, такі
діти насправді думають, що гірші інших у всьому, що вони негарні, нерозумні,
незграбні.
6. Вони шукають підтримки, схвалення від
дорослих у всіх справах.
7. Постійно хвилюються.
8. Важко концентрують увагу на чомусь.
9. М`язове порушення (наприклад, в
області обличчя, шиї).
10. Роздратованість.
11. Порушення сну.
Тривожні діти почуваються безпомічними,
бояться розпочинати нові види діяльності, мають незначний досвід спілкування
порівняно з однолітками. Як наслідок — рівень самооцінки дитини знижується. Для
них характерними є також і соматичні проблеми: біль у животі, головний біль,
запаморочення, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих; під час проявів
тривожності вони часто відчувають сухість у роті, клубок у горлі, слабкість у
ногах, прискорене серцебиття. Як правило, тривожні діти не повідомляють про
свої проблеми відверто, а іноді навіть приховують їх.
Чому дитина стає тривожною?
Рівень
тривожності дитини багато в чому залежить від тривожності дорослих, які її
оточують: висока тривожність педагога або батьків передається дитині.
Тривожність дітей може підвищуватися і в тому разі,
якщо батьки незадоволені своєю роботою, житловими умовами, матеріальним
становищем тощо.
Причинами тривожності та пасивності
можуть бути:
• неуважність батьків,
• напружені емоційні обставини вдома,
• суперечливі вимоги дорослих, а також
дитячі страхи. — відсутність у дітей відчуття фізичної безпеки;
• відкидання і ворожість, що
демонструються дорослими;
• дитина, як дзеркало, відображає
батьківські тривоги;
• до дитини пред’являються завищені
вимоги;
• авторитарний стиль спілкування
дорослого з дитиною;
• негнучка, догматична система
виховання;
• несприятливі мікросоціальної та
побутові умови;
• протиріччя між високими домаганнями,
викликаними захвалювання і реальними можливостями дітей.
Наслідком збільшення тривожності у
дитини є зниження рівня її самооцінки, яке, у свою чергу, спричиняє зниження
навчальних досягнень, закріплення неуспіху. Непевність у собі викликає в дитини
бажання бездумно дотримувати вказівок дорослого, пасивність, формальне
засвоєння здобутих знань, острах виявити будь-яку ініціативу.
Як краще спілкуватись з тривожною
дитиною?
• Звісно, усім дорослим відомо, що не
можна порівнювати дітей одне з одним.
• Крім цього, під час виховання таких
дітей бажано уникати будь-яких змагань і видів діяльності, умовами яких є
порівняння досягнень одних дітей із досягненнями інших. У ситуації з тривожною
дитиною краще порівняти досягнення дитини з її ж результатами, які було
отримано, наприклад, тиждень тому. Навіть якщо дитина зовсім не впорається із
завданням, у жодному разі не можна говорити, що вона виконала його гірше за
решту дітей.
• Виховуючи тривожних дітей, не
рекомендується також робити щось таке, що передбачає врахування швидкості;
• не можна підганяти та квапити їх;
• необхідно, як ми вже згадували,
уникати змагальних моментів під час повсякденної діяльності та ігор.
• Включення дитини в будь-яку нову
ситуацію повинно відбуватися поступово, починаючи з поетапного знайомства з
людьми, повідомлення правил, умов, звикання до приміщення та ін.
• Важливо хвалити таких дітей навіть за
незначні успіхи, відзначати їх у присутності інших людей — це підвищує
самооцінку тривожної дитини. Похвала обов’язково повинна бути щирою, тому що
діти гостро реагують на фальш; дитина обов’язково повинна знати, за що її
похвалили.
• Намагайтеся робити дитині якнайменше
зауважень. Будьте послідовними у своїх діях, не забороняйте дитині без
будь-яких причин те, що дозволяли їй раніше.
Як підвищити самооцінку дитини?
• Безумовно приймати її.
• Активно слухати її переживання і
потреби.
• Бувати разом (читати, грати,
займатися).
• Не втручатися в її заняття, з якими
вона справляється.
• Допомагати, коли просить.
• Підтримувати її успіхи.
• Ділитися своїми відчуттями (довіряти).
• Конструктивно вирішувати конфлікти.
• Використовувати в повсякденному
спілкуванні привітні фрази. Наприклад: «Мені добре з тобою, я рада тебе
бачити…», «Добре, що ти прийшов…», «Мені подобається, як ти…», «Я по тобі
скучила…», «Ти, звичайно, справишся…», «Як добре, що ти у нас є».
• Обіймати не менше чотирьох, а краще по
8 разів на день.
Немає коментарів:
Дописати коментар