Помилки вибору професії

 

Помилки вибору професії

У дитинстві головною метою було навчитися вибирати із коробки цукерки з найсмачнішою начинкою. Це зовсім не складно. Просто потрібно уважно придивитися і скуштувати якомога більше цукерок з тієї коробки. А із вибором професії так само: чим більше спробуєш, тим легше обрати? Мабуть, тут усе складніше. Самостійне життя тільки починається і вибір зробити нелегко. Тож, як майбутні абітурієнти обирають собі  професію і яких помилок найчастіше пропускаються при цьому?

Помилка перша: імідж – ніщо?

Деякі абітурієнти при виборі професії орієнтуються на її престижність та популярність. Ні для кого не секрет, що в нашій країні робота, пов’язана з фізичною працею, вважається непрестижною і підходящою лише для тих, кого природа начебто не нагородила видатними розумовими здібностями. Саме тому більша частина шкільних випускників “мітить” в юристи, економісти, журналісти тощо, а після закінчення ВНЗ насилу знаходить роботу за фахом. Представників же «непрестижних» робочих спеціальностей досить мало, однак їхні послуги затребувані і високо оплачуються.

В останні роки стали однаково затребувані і популярні професії, пов’язані з програмуванням та інтернет-технологіями.

 Помилка друга: за компанію

Не варто підлаштовуватися під кращого друга і йти в той чи інший ВНЗ тільки тому, що він планує туди вступити. Зазвичай таку помилку роблять не дуже впевнені в собі люди, які відчувають потребу в постійному супутнику, пораднику чи наставнику. Якщо ця ситуація вам відома, подумайте: чи цікава вам та або інша спеціальність, чи підходить вона вашому характеру, стану здоров’я, як вам давалися шкільні дисципліни, що належить детально вивчати у виші? Якщо ви все добре обміркували і дійшли висновку, що, обраний другом, навчальний заклад вам не підходить, не варто сприймати це як трагедію. По-перше, ваша дружба не припиниться тільки тому, що один стане медиком, а ви, приміром, дизайнером. По-друге, рано чи пізно вам доведеться почати розвивати самостійність і незалежність своєї особистості, будувати власне життя і професійну кар’єру. І краще, якщо ви самі щосили будете цьому сприяти.

 Помилка третя: за батьківським велінням

Вплив батьків на вибір майбутньої професії дитини може бути як позитивним, так і негативним. Потрібно розрізняти так звані династичні професії, коли ви виростаєте інформаційно підкованим у будь-якій сфері і завдяки цьому вже перед вступом до ВНЗ знаєте набагато більше, ніж інші абітурієнти: плюси і мінуси спеціальності, її рутинну частину й романтичну сторону, часи безгрошів’я та кар’єрних злетів. Це позитивна сторона вибору династичної професії. Але є й негативна.

Частенько ваші батьки свідомо чи підсвідомо прагнуть реалізувати у вас свої нездійснені мрії. У разі, якщо ваш тисячу разів обміркований вибір все-таки не збігається з очікуваннями батьків або більш того – загрожує миру в родині, попросіть батьків аргументувати, чому вони так хочуть, щоб ви, скажімо, стали саме юристом, а не педагогом або журналістом? Запитайте їх, яким вони бачать ваше майбутнє, розкажіть їм про власні плани і прагнення, зважте всі «за» і «проти».

Іноді батьків вдається переконати, іноді – ні, навіть всупереч здоровому глузду. Але не зовсім мають рацію ті, хто переконаний, що в спірній ситуації професію потрібно вибирати наперекір дорослим або беззастережно з ними погоджуватися. У цьому питанні необхідно знайти компроміс, інакше ви або зіпсуєте відносини, або опинитеся  в чужому вам освітньому та професійному середовищі з горою нереалізованих бажань. Компромісом можуть бути дві освіти або вибір професії, що задовольняє як ваші амбіції, так і батьківські. Наприклад, якщо ви хочете стати журналістом, а ваші батьки бачать вас винятково в ролі лікаря, можна вступити на спеціальність «Психологія» – і навчатися менше, ніж лікарської справи, і навички можна застосовувати не тільки в медичній сфері, а й у журналістиці – писати про медицину, наприклад.

Помилка четверта: мрії, мрії …

Безумовно, багато сучасних випускників шкіл дуже амбітні. Їхні кумири – молоді й успішні зірки шоу-бізнесу; а пояснити вчорашньому школяреві, що він, на жаль, не зірка, буває часом майже неможливо. У головах мрійливих підлітків зріють плани про те, як прославитися, скорити країну або ввесь світ.

Насправді, більшість хлопців, а іноді й дорослих людей сприймають творчу діяльність не як роботу, а швидше як приємне дозвілля, за яке до того ж, крім грошей, платять популярністю та повагою. Але на ділі творча діяльність – важка робота, що потребує багато фізичних і моральних сил. Доходи представників творчих професій нестабільні, великі гонорари заробляють тільки найзнаменитіші, причому не виступами, а зйомками в рекламних роликах. Якщо ви не впевнені в своїх моральних силах, але в той же водночас не уявляєте життя без сцени або мольберта, спробуйте отримати “навколотворчу” професію (дизайнер, журналіст, рекламіст, копірайтер, помічник режисера), а творчість залишіть як хобі – раптом колись запалиться ваша щаслива зірка.

 Помилка п’ята: гонитва за грошима

Для багатьох людей робота не стає джерелом реалізації власних талантів, а є лише джерелом матеріального доходу.

Нерідко, молодим людям ще під час навчання у виші випадає шанс влаштуватися на гарну роботу, яку рідко вдається поєднувати з навчанням. Так, спочатку ваші доходи можуть істотно відрізнятися від кишенькових витрат однолітків, але навряд чи ваш матеріальний капітал збільшиться з роками, а зарплати дипломованих фахівців будуть підвищуватися залежно від набутого досвіду та їх просування кар’єрними сходами.

 Форс-мажор, або «Я не знайшов себе …»

Для випускників шкіл, які не визначилися з майбутньою професією, пропонуються спеціальні тести, консультації психологів, інформативні статті… Куди звернутися по пораду, де ознайомитися з професіями, на чому зупинити свій вибір?

Здебільшого профорієнтаційні тести марні. За ними ви зможете визначитися лише з гіпотетичною сферою діяльності: з людьми вам краще працювати або з машинами, а, може бути, взагалі з паперами і цифрами. Але до 15 – 18 років ви вже, напевно, самі знаєте,  який маєте характер – товариський чи стриманий, а може, ви скрупульозний або, наприклад, схильний до творчості?

Але буває й так, що якась риса характеру була розвинена слабо. У процесі навчання у вас можуть з’явитися зовсім невідомі до цього схильності і ви зрозумієте, що пішли не своїм шляхом. Не впадайте у відчай, далеко не для кожної сфери діяльності потрібно знову отримувати вищу освіту: якщо є бажання, достатньо додаткових знань, які можна здобути шляхом самоосвіти або на спеціалізованих курсах.